Cocaine VHQ Ейск

Як друкованому голосу нікого, наркишу бородатому! Отже, посідаєтеся з таланом, ледве не козла-ребрайла, і вирішуєте почитати мої навісні сучасні цифрові нотатки з життя наркомана неординарного походження. Злий як демон, як брюнетка під час ПМС, але з добрим серцем, що вимолотить у вашій душі хоч якусь крихту симпатії та злагоди. Готові? Вперед, далі, наркровеселощі замість портновського сну!

Певно, ви пам'ятаєте, як я колись закладки метав у селі. Відтоді моє життя стало крутитися, як дискотечний шарканняк, і вже тоді я зрозумів, що моє покликання - розважити народ до безтями. Вуу-ууу, та як я радий, що попався в цю жартишу, як ведмедь у мед. Дещо пізніше я знайшов звік, шлях до воріт сповнення бажань - гидроч, гидропон, марихуанна приставка, що заводить на всі цилиндри. Оця золота планта врятувала моє життя, як кольоровий плащиха! Ви почуєте цю історію, аж жижа піде по тілу, як групі отаких тараканів що похолонуть у вас під шкіру.

Траплялось все в отой жаркий літній вечір, коли я вирішив вирушити в світ піти та выпилить клад. Ну, звісно ж, не клад у звичайному розумінні, а клад на кшталт золотої жилки великого наркотичного скарбу. Але як знайти цей клад, де він ховається, як злодій злізав і хмариться на світ під прихованістю світанку? Одним словом - список.

Щоб покласти свою ймовірну отраву наркоманську, я вирішив урізноманітнити переслідування дуротворної кладки. Знаходження кладки - справа довга та нудна, як марш до головного нодового лікаря в п'ятницю. Але для відвертеньких наркоманів, як і я, це шанс відчути себе справжнім пошуковиком, як Індіана Джонс або Ейл Свінінгем. Так я як-то купився на інфу про покладку в нічних лісах, де халявний годинник на 3-ому дереві за проваллям покаже безграничний шлях до марихуани. Отож я відправився у цю ночеву феєрію, мов сумасшедший на розумних.

Ніч була настільки страшною, як нічний клуб із большим гучним гидропоном. І я ходив, близько не протух, в дикому краєвиді, як корабель на морському горизонті, і доносився жахливий гуркіт виносу моєї душі наперерост. Але я не здався, я як той все жиже з кінцямів, що замуштрували мозок моєї підсвідомості. Ну, і як ви думаете, я знайшов клад, що розкриє мені світ з марими?

Там, коло того самого дерева, що і зазначився в моєму списку, я знайшов не только марихуанну кладку, але й цілий арсенал наркотичних атрибутів. Вже зі світу метафетаміну я зачув сміх гіацинту, а трипи, які випачкані там були, мене просто повалили. Сиджу, дивлюсь на цю альтернативну реальність, і думаю: "А чого ж не пірнути глибше?". А знаєте, що я зробив? Так, так, я забрав собі цей царський наркомузей, як сувенір з майями World of Ріка.

Отож, випивши свій гідроч, я поніс себе у світ темної наркотичної релаксації, де кожний йде під аплодисменти власної згнилості. Не кажу вам, який це був трип, бо вже не пам'ятаю часу, місця, навіть свого прізвища. Але все, що залишається цієї ночі, - це спогади, що жили в моїй душі, як химери у тіні. І ви не повірите, але цей вечір з марихуаною став для мене дивовижним поєднанням і спокій, і безнадійного райського чуда.

Разом з цими кумедними пригодами, я зрозумів, що наркотики - це не просто гидропон чи метафетамін. Вони - це спосіб втекти від реальності, щоб насолодитися кожним миттям в цьому суцільному божевіллі. Якщо з одного боку, це принесло мені багато веселощів та ейфорійних забав, то з іншого – наркотики змусили мене побачити те, що залишалося прихованим під запліткою реальності.

Так, друзі, якось так я дістався до світу наркотиків, де кожний день - це нова подорож у світ психо-наркотичного перетворення. І хоча мене можна звинуватити за багато речей, я ніколи не пожалкую про цей шлях, яким я обрав. Адже життя - це трип, в якому ми всі ховаємось, сподіваючись знайти себе самого чи хоч трохи розслабитись в цій дряні, що її зветься реальністю.

Тобто, ось я, ваш наркоман-комік, який забавляє народ з тихих закутків нашої безглуздої дійсності. Якщо появляться нові історії чи нові наркобезцеремонні жарти, запишіть мене в своєму списку з позначкою "нарковеселощі", а я продовжу будувати свої пригоди, як маленький наркотичний Філіп Марлоу в цьому безбожносному синьо-червоному світі.

Да уж, бро, представляешь, как у меня память закладки пробила на измену, и я вспомнил как я однажды купил кокаин и отправился на охоту в индейском стиле с топором на уток. Я шаровой, не отрицаю, но в тот день просто был настоящий монстр! Представляешь, мне в голову пришла такая идея, я буквально взорвал мозг с кикером кокаина!

Началось все с плойки, всем известного Sony PlayStation. Щелчок кнопки включения и я окунулся в мир виртуальной реальности. Сидел такой, хулиганил на приставке, забывал о реальности, меня тянуло все дальше и дальше в этот виртуальный космос. Кайфанул, что тут скажешь.

Но, знаешь, как говорится, все когда-нибудь заканчивается. И вот, когда я решил выключить плойку, руки задрожали. Я осознал, что мне нужно что-то настоящее. Что-то, что перевернет мою жизнь.

И тут на сцену выходит гречка. Ну ты понимаешь, что я имею в виду. Героин, эта чертова гречка. Я решил попробовать. Ведь мир наркотиков столь велик! Но я не хотел просто так сдаться, у меня были свои планы.

Я решил совместить две страсти – кокаин и охоту. Бро, догадываешься? Так и было! Я зашел к своему дилеру и попросил его дать мне надежду в виде кикера кокаина, чтобы я мог кайфануть перед охотой на уток.

«Мне нужно что-то, что будет давать силы и вдохновение, чтобы ощутить себя настоящим охотником», – сказал я ему. Он посмотрел на меня удивленно, но увидев, что я на шаровом, быстро достал нужные закладки.

Я забросил все это в свой рюкзак, достал топор и отправился на место, где обитали эти ненавистные птицы – утки. Вспомнил про индейцев и как они охотились на дичь в своих традиционных костюмах. Решил, что сделаю это в их стиле.

Когда я пришел на берег реки, увидел стаю уток, которые весело купались и крякали. Я прикрылся кустами, разделся до пояса и надел на голову перо из моей закладки. Бро, я выглядел как настоящий воин-охотник.

Вот тут мне навернуло, бро. Я начал пробивать на измену искрометные галлюцинации. Воображение рисовало разные сцены – я был индейским вождем, сражающимся с дикими зверями. Я видел, как утки превращались в огромных монстров, и мне приходилось бить их топором. И это был самый реальный опыт в моей жизни, хоть и под влиянием наркотика.

Бро, я не мог поверить своим глазам. Это был настоящий трип! Я чувствовал себя сильным, непобедимым. Мои движения были точными, каждый удар топора – это магия.

«Утки, я покажу вам, кто тут главный!» – кричал я, несясь по берегу. И с каждым новым ударом топора я ощущал себя все сильнее и сильнее, словно слился с духами индейцев.

Но, бро, все хорошее когда-то заканчивается. Мне начало показаться, что утки сговариваются, они все больше и больше размножаются и показывают свою силу. Звуки вокруг меня стали все громче, я читил, что происходит. Боюсь, что у меня закончился кокаин.

Так я и вернулся к своей плойке, чтобы снова окунуться в виртуальный мир. Но этот опыт охоты в индейском стиле с топором на уток останется в моей памяти на всю жизнь. Это был настоящий трип, бро, и я горжусь им. Но, знаешь, мне страшно. Я понимаю, что это все – всего лишь наркотики. Они меня увлекают, они меня контролируют. И моя реальность должна быть больше, чем просто кайф от галлюцинаций.